Нещодавно в обласному краєзнавчому музеї м.Кропивницького відбувся вечір пам`яті краєзнавця, поета, музиканта, педагога Вадима Васильовича Смотренка, на якому були присутні рідні і друзі Вадима Васильовича, краєзнавці, члени організації «Екскурс – Інформ», екскурсоводи міста, всі бажаючі.
Олена Вадимівна, донька Вадима Васильовича, представила всім присутнім Презентацію, присвячену батькові, на якій ми побачили багато фотографій із сімейного архіву Смотренків, а також розповіла про життя Вадима Васильовича, його батьків. А ще й подарувала музею декілька унікальних фотографій з сімейного архіву.
Вадим Васильович народився 27 грудня 1934 р. в с. Кострома Апостоловського району Дніпропетровської області. Його батьки були вчителями. Вони захоплювалися мистецтвом і літературою, тому Вадим Васильович з дитинства багато читав, цікавився мистецтвом. Його цікавило все. В важкі роки Другої світової війни батько Вадима Васильовича пішов на фронт і вже в перші тижні війни він пропав без вісті.
Завдяки батькам, дідусю і бабусі Вадим Васильович став дуже різнобічною людиною. Він закінчив історико-філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту ім. О.С.Пушкіна, де вивчав російську мову й літературу, історію та географію. А коли працював в сільській школі, ще й фізику вивчав. З 1965 по 1980 р.р. Вадим Васильович викладав на кафедрі російської літератури інституту, читав лекції з історії давньоруської літератури та російської літератури ХVІІІ ст., а ще викладав методику та виразне читання, був куратором узбецьких груп. Був удостоєний звання «Відмінник народної освіти УРСР». До речі, лекції Вадима Васильовича студенти запам`ятали на все життя. Своїми спогадами про його лекції, про нього самого поділилися на вечорі відомі в нашому місті люди: журналіст і педагог В.В.Бажан, краєзнавець О.В.Чуднов, журналіст Р.Любарський, директор музею Н.Ю.Агапєєва , краєзнвець О.А.Класова, викладач Кіровоградського музичного училища Л.І.Френчко та інші.
Вадим Васильович мав ще військову освіту (військовий технік-лейтенант), кілька років працював на авіазаводі. Мати дуже часто розповідала сину про Єлисаветградську фортецю, про підпільників нашого міста. У роки війни вона працювала в кінотеатрі Дзержинського, допомагала партизанам (вона вирізала кадри плівки німецької хроніки, за якими було видно дислокацію німецьких військ). І роки війни завжди були для Вадима Васильовича болючою темою. До речі, спогади Смотренка В.В. про війну Ви можете прослухати на сайті Кіровоградської обласної наукової бібліотеки ім.Д.Чижевського (16 спогадів). Про цей проєкт «Голоси з війни», який створили працівники бібліотеки, розповіла присутнім завідуюча відділом краєзнавства бібліотеки Т.П.Колєчкіна. Дуже цікавий проєкт і зворушливі спогади про війну Вадима Васильовича, який завжди був бажаним гостем в бібліотеці.
Вадим Васильович – людина з великої літери, дуже добра, світла, талановита. Серед його захоплень – малювання й музика. Вадим Васильович закінчив музичну школу з класу віолончелі. Серед музичних інструментів, на яких він грав: фортепіано, домра, гітара, віолончель, сопілка та інші. І це у них сімейне захоплення. Олена Смотренко за професією – музикант. В її виконанні ми почули зворушливу «Метель» О.С.Пушкіна. Вдова Вадима Васильовича – Тамара Іванівна Верескунова – також дуже гарно виконує музичні твори на фортепіано. Тамара Іванівна – педагог за освітою. Вона працювала в нашому закладі – НВО №32, викладала англійську мову, організувала музичний кружок, на якому діти співали і англійські, і українські пісні. Дуже талановита людина, чуйна, добра, мудра, яка для мене завжди є прикладом порядної людини, людини з великої літери. І ці слова можна сказати і за Вадима Васильовича, і за Олену Вадимівну. Талановиті люди талановиті в усьому. Дай Бог їм здоров`я, сил, терпіння, творческих злетів, мира, доброти.
Вадим Васильович ще захоплювався поезією, яка була культом в його родині. В 1954 р. він став членом обласного літературного об`єднання «Степ». Перша його поетична публікація з`явилася у місцевій пресі 1965 р., а 2010 р. вийшла збірка віршів поета Смотренка «Не мысля гордый свет забавить». Смотренко захоплювався і малюванням. Його мати гарно малювала. А Вадим Васильович відвідував художню студію під керівництвом Бориса Вінтенка. І непогано малював, не раз доводилося робити замальовки про ковану старовину міста. Вадим Смотренко створив унікальну колекцію малюнків художньої ковки будівель Єлисаветграду ХІХ-ХХ ст.. Краєзнавство було головним захопленням Вадима Васильовича. Він був невтомним дослідником, пошуковцем, вивчав архітектуру нашого міста, проводив екскурсії містом і завжди з великим захопленням розповідав про місто та його історію Особливо він захоплювався художньою ковкою, художнім литвом, вивчав ковальські вироби: ворота, балконні решітки, металевий декор будівель. Про свої захоплення він розповів у книжці «Металеві візерунки Маленького Парижу», за яку отримав краєзнавчу премію ім. В. Ястребова. На жаль, книга не видана (відсутність фінансів, як завжди). Вадим Васильович є співавтором книги про наше місто «Маленький Париж». А ще збирав старовинні кахлі. Колекцію іх (43 екземпляра) родина Смотренків подарувала краєзнавчому музею. Все це ми мали можливість побачити на виставці «Дар бачити красу», яку організували працівники музею. А екскурсію нам провів заступник директора із збереження та обліку музейних цінностей Рибалко П.П., який, до речі, в свій час також працював в нашій школі.
Сім`я Вадима Васильовича продовжує його справу. Олена Вадимівна дуже любить своє місто і досліджує його пам’ятки архітектури, фотографує їх, описує, веде свій блог «Двері Єлисаветграда», вносить свій вагомий внесок у розвиток краєзнавчого руху, пропагує та зберігає культурну спадщину нашого міста. Вадим Васильович завжди буде жити в нашій пам`яті, а його справу будуть продовжувати і його сім`я, і краєзнавці міста, і всі, хто не байдужий до історії і культури нашого міста.
АЛЛА БАБЕНКО
