У продовження проекту “Митці єдності” провели зустріч, де згадували про Павла Тичину, читали його вірші, слухали пісні, обговорювали, аналізували. Дякуємо усім, хто долучається до пізнання культурно-історичного аспекту нашого краю.
Вагона скрип і вічне хвилювання Я ні на яку тишу не продам Наш рух вперед, себе перемагання На зустріч місту, селам і садам.
Так Тичина написав про турне мандрівної капели Кирила Стеценка містами України.
З 8 вересня по 10 листопада 2020 дали концерти у шістнадцяти містах. Серед було і наше місто, яке тоді звалося Єлисаветград.
Молодий Павло Тичина теж співав у тій капелі. Тоді то він і побував у Єлисаветграді.
Згодом стане відомим поетом, перекладачем, державним діячем.
Автор неофіційного гімну армії УНР та гімну УРСР
Англія подає його кандидатуру разом із Ліною Костенко та Іваном Драчем на Нобелівську премію. Відмовився.
Робить усе можливе, щоб повертати із заслання українську інтелігенцію
Допомагає студентам і творчій молоді власними грошима
Будучи при владі, всіляко противиться проведенню русифікації українських шкіл, виступаючи проти прийняття закону, за яким навчання у школах має бути російською мовою.
Знає більше 20 іноземних мов: вірменська, грузинська, ідиш, тюркські та інші.
ХРОНОЛОГІЯ ЖИТТЯ ПАВЛА ТИЧИНИ
Народився 1891 року у с. Піски.
Зараз – Бобровицька міська територіальна громада Ніжинського р-ну Чернігівської області
1898 – Земська школа
1900 – співає у церковному хорі
1906 – пише перший вірш “Синє небо закрилося”
Слова вірша не збереглися
1907-1913 – Чернігівська духовна семінарія
Навчається живопису у художника Михайла Жука. Знайомиться з Михайлом Коцюбинським, читає йому свої вірші. Коцюбинський передає зошит із віршами Тичини Михайлу Грушевському.
1912 – “Літературно-науковий вісник” надрукує вірш “Ви знаєте, як липа шелестить?”
1913-1917 – навчання у Київському комерційному інституті.
Знайомиться з Інною та Поліною Коновал. У Добрянці зустрічається із Наталкою Коновал, вони закохуються один в одного. Павло називає кохану весною.
Пише вірш “О, панно Інно, панно Інно!”
Із болю і жалю від втрати коханої народжується вірш-звернення до Наталчиної сестри Інни. Пізніше поєднання слів Павла Тичини і музики Віктора Морозова створює відому пісню “О, панно Інно, панно Інно!”.
1916 – працює помічником хормейстера у театрі Миколи Садовського . Знайомиться із Лідією Паперук– майбутньою дружиною. Виходить перша збірка “Панахидні співи”, яку він присвятив своїй Наталці.
1917 – пише поему “Золотий гомін”.
1918 – виходить збірка “Соняшні кларнети”
1920 – виходить збірка “Замість сонетів і октав”
1920 – виходить збірка “Плуг”
1921 – виходить збірка “В космічному оркестрі”
1922 – виходить збірка “Золотий гомін”
1923 – переїздить до Харкова
1926 – розпочинає писати поему “Чистила мати картоплю”
1930-1934 – живе у Будинку “Слово”
1936 – директор інституту літератури АН УРСР
1943-1948 – міністр освіти УРСР
1946-1958 – Депутат Верховної Ради СРСР
Павло Тичина: “Один тільки Євген Маланюк правду про мене сказав”
Євген Маланюк: «Від кларнета твого — пофарбована дудка осталась…»
Україно моя, моя люба Вкраїно, Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? — Чи про те розкажу, як тебе я люблю, А чи піснею горе твоє я присплю, Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, —- Чим тебе заспокою я — бідна людина,- Скажи, моя люба Вкраїно, Вкраїно моя! П.Тичина